мамут

МА́МУТ, а, ч., заст.

Мамонт.

Мамут спиною розгортає твань (М. Бажан);

Колись теж галасували, танцювали біля вогнища, розбивали кістки мамута об камінь (О. Бердник);

* У порівн. Антон Никандрович – людина з “сердечною загадкою”, в індустріяльних [індустріальних] країнах подібні до нього вимерли, як мамути (В. Барка).

Значення в інших словниках

1. мамут — ма́мут іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. мамут — -а, ч., заст. Мамонт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мамут — Ма́мут, -та; ма́мути, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. мамут — МА́МУТ, а, ч., заст. Мамонт. Мамут спиною розгортає твань (Бажан, Вибр., 1940, 86).  Словник української мови в 11 томах