манджати

МАНДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм., діал.

Іти швидко, поспішати.

Я п'ять грошей розміняю, десять пожичаю [позичаю]. На Вкраїні дівчинонька – до неї манджаю (П. Чубинський);

Була десята .. До своїх діл давно усяк уже манджав (І. Франко);

– Спудей? – запитав згодом, хоч про це й питати не треба було: довгополий байбарак і сукняний капелюх, з-під якого вибивалося довге волосся, свідчили, що юнак манджає з Київської академії додому – на вакації, мабуть (Р. Іваничук);

Зеник Жижка наспівував собі під ніс найдовшу стрілецьку пісню “Як з Бережан до кадри січовики манджали, то краялось серденько від горя і печалі” (В. Шкляр);

Тепер і справді можна було розпізнати зображення п'яти мандрівників, що манджають серед гір сміття (Ю. Винничук).

Значення в інших словниках

1. манджати — Манджа́ти: — йти поспішаючи [3] — мандрувати [5;7;13;XII] — поспішати, швидко йти, братися [52] — спішно йти [6;XI]  Словник з творів Івана Франка
2. манджати — манджа́ти дієслово недоконаного виду швидко іти рідко  Орфографічний словник української мови
3. манджати — -аю, -аєш, недок., розм., рідко. Іти швидко, поспішати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. манджати — манджа́ти мандрувати (ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. манджати — МАНДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм., рідко. Іти швидко, поспішати. Я п’ять грошей розміняю, десять пожичаю [позичаю]. На Вкраїні дівчинонька — до неї манджаю (Чуб., V, 1874, 1125); Була десята.. До своїх діл давно усяк уже манджав (Фр., XI, 1952, 489).  Словник української мови в 11 томах
6. манджати — Манджа́ти, -жа́ю, -єш гл. Поспѣшно идти. Я п'ять грошей розміняю, десять пожинаю, на Вкраїні дівчинонька, до неї манджаю. Чуб. V. 1125.  Словник української мови Грінченка