манджати
МАНДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм., рідко. Іти швидко, поспішати.
Я п’ять грошей розміняю, десять пожичаю [позичаю]. На Вкраїні дівчинонька — до неї манджаю (Чуб., V, 1874, 1125);
Була десята.. До своїх діл давно усяк уже манджав (Фр., XI, 1952, 489).
Словник української мови (СУМ-11)