мандоліна
МАНДОЛІ́НА, и, ж. Струнний щипковий музичний інструмент з овальним корпусом та чотирма парами струн, на якому грають медіатором.
Од музики стогнуть стіни. Грають арфи й мандоліни, І посереду громади Легкий танець водять лади (Щог., Поезії, 1958, 182);
А як стихли під балконом Любі гуки мандоліни, До Бертольда полетіла Квітка з рожі від дівчини (Л. Укр., І, 1951, 372);
В порту бриніли тремтячим дзвоном мандоліни італійських моряків (Тулуб, Людолови, II, 1957, 68).
Словник української мови (СУМ-11)