мандоліна
МАНДОЛІ́НА, и, ж.
Струнний щипковий музичний інструмент з овальним корпусом та чотирма парами струн, на якому грають медіатором.
Од музики стогнуть стіни. Грають арфи й мандоліни, І посереду громади Легкий танець водять лади (Я. Щоголів);
За стіною тюрми чується ніжний-преніжний згук мандоліни (В. Винниченко);
Диво! Всі вікна в ньому [будинку] були освітлені, і чудні звуки крізь стіни його проходили в сонний затишок вулиці. Там танцювали під дзвінкі переливи мандоліни (В. Підмогильний);
В порту бриніли тремтячим дзвоном мандоліни італійських моряків (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)