мандола

МАНДО́ЛА, и, ж.

1. Музичний щипковий інструмент, різновид лютні.

Мандола має 4 здвоєні струни, настроєні в унісон (з навч. літ.);

Найчастіше мандолу використовували в народній музиці для акомпанування (із журн.).

2. Альтовий різновид мандоліни.

Лад мандоли на квінту нижче від ладу мандоліни (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. мандола — мандора, -и, ж. Струнний щипковий плекторний музичний інструмент типу лютні.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. мандола — = мандора = пандора = пандурина (іт. mandola) — 1. Струнний щипковий інструмент, менший за лютню, відомий з ХІ ст. Родина М. існує з XVI ст. Звук видобувався плектром. 2. Мандоліна — альт.  Словник-довідник музичних термінів
3. мандола — мандо́ла (італ. mandola, від грец. πανδοϋρα – цитра) 1. Середньовічний музичний щипковий інструмент, походить від лютні. 2. Альтовий різновид мандоліни.  Словник іншомовних слів Мельничука