мандола
МАНДО́ЛА, и, ж.
1. Музичний щипковий інструмент, різновид лютні.
Мандола має 4 здвоєні струни, настроєні в унісон (з навч. літ.);
Найчастіше мандолу використовували в народній музиці для акомпанування (із журн.).
2. Альтовий різновид мандоліни.
Лад мандоли на квінту нижче від ладу мандоліни (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мандола — мандора, -и, ж. Струнний щипковий плекторний музичний інструмент типу лютні. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мандола — = мандора = пандора = пандурина (іт. mandola) — 1. Струнний щипковий інструмент, менший за лютню, відомий з ХІ ст. Родина М. існує з XVI ст. Звук видобувався плектром. 2. Мандоліна — альт. Словник-довідник музичних термінів
- мандола — мандо́ла (італ. mandola, від грец. πανδοϋρα – цитра) 1. Середньовічний музичний щипковий інструмент, походить від лютні. 2. Альтовий різновид мандоліни. Словник іншомовних слів Мельничука