мандинго
МАНДИ́НГО, невідм.
1. ч. і ж., мн. Група народів у кількох країнах Західної Африки; представники цих народів.
Багато мандинго живе в містах, зайняті в промисловості й у сфері обслуговування (з газ.).
2. Мова цих народів.
Мандинго – основна мова Гамбії (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мандинго — манди́нго 1 іменник чоловічого або жіночого роду, істота представник або представниця народності манди́нго 2 іменник жіночого роду мова Орфографічний словник української мови
- мандинго — невідм., мн. Загальна назва групи народів у ряді країн Західної Африки. Великий тлумачний словник сучасної мови