мандрований
МАНДРО́ВАНИЙ, а, е, заст.
Мандрівний (у 1 знач.).
Аж шусть! пан писар з командою: – Де ваш Левко мандрований? (Г. Квітка-Основ'яненко);
І от він, мандрований син, по довгій розлуці знову вдома (Я. Качура);
Давалася, однак, згода на очищення козацького війська від наносних елементів з міщан та мандрованого люду (Валерій Шевчук);
Дехто обробля Готове вже судно, а дехто маже Борти мандрованого корабля, Хто робить весла, хто канати в'яже (Є. Дроб'язко, пер. з тв. Данте).
Словник української мови (СУМ-20)