Словник української мови у 20 томах

мандрувальник

МАНДРУВА́ЛЬНИК, а, ч., розм.

Те саме, що мандрі́вни́к.

Ми їхали до Копенгагена через всю Данію. Не паромом з півночі Німеччини, як більшість мандрувальників, а на 200–300 кілометрів довше (з газ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. мандрувальник — мандрува́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови