мандрувальник
МАНДРУВА́ЛЬНИК, а, ч., розм.
Те саме, що мандрі́вни́к.
Ми їхали до Копенгагена через всю Данію. Не паромом з півночі Німеччини, як більшість мандрувальників, а на 200–300 кілометрів довше (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мандрувальник — мандрува́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови