мандрування
МАНДРУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. мандрува́ти.
Прибережу для дальніх мандрувань Бажань і снів незайману натуру (А. Малишко);
Хто покаже шлях мандрувань і країну примарного щастя? (І. Пільгук);
– Ви, певно, застосовуєте для мандрування у гіперпросторі силу, і це викликає опір світового поля (О. Бердник);
І перший страх упав у серце малої, але вона й оком не моргнула, бо за час мандрувань мудра зробилася (Валерій Шевчук);
Народні пісні згадують про мандрування запорожців не тільки “через море дубами”, а “понад лиманами”. (А. Кащенко);
Боявся її галасу, сліз, ладен був задобрювати чим тільки міг. Новим намистом, кумачами, мандруванням на прощу з бабою Вуцькою, хоч і знав, що прощі ті не вельми побожні (Ю. Мушкетик);
Читачеві презентують сцени ринку рабів, мандрування від одного хазяїна до іншого внаслідок продажу або оренди (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)