манеж
МАНЕ́Ж, у, ч.
1. Майданчик або закрите приміщення для верхової їзди й тренування коней.
[Михайлов:] Щонеділі цар їздить на прогулянку в манеж і шлях його один – через Садову (С. Голованівський);
У вас язики – можна коси мантачити Або замітати манеж! (В. Симоненко);
* У порівн. Мов у манежі, ми обскакали дворище і тим же алюром понеслись назад, навздогін за Свирем (П. Панч);
// Приміщення для занять і змагань із легкої атлетики.
Змагання мали відбутися у великому манежі, де було обладнано шістдесятиметрову бігову доріжку, ями для стрибків і штовхання ядра (В. Собко).
2. Арена цирку.
– У мене є талісман щастя. Не вірите? Волосина з гриви берберійського [берберського] лева, яку я підняв на цирковому манежі (О. Донченко);
Він був схожий на клоуна, що готовий виступити на манежі, варто лише одягти на голову ковпака, а на носа довгу накладку з кулькою на кінці (В. Лис).
3. Невелика переносна загородка для дітей, які починають ходити.
Манеж для дитини стає справжнім порятунком для їхніх батьків. У дитячому манежі дитина може грати, не завдаючи собі ніякої шкоди (з мови реклами).
Словник української мови (СУМ-20)