маненький
МАНЕ́НЬКИЙ, а, е, розм.
Те саме, що мале́нький 1–5.
Сама жінка маненька, коротесенька, та аж пихтить під тими убраннями (Марко Вовчок);
– Справжній харалужний меч. Бачиш мереживо на лезі? Ото тільки що маненький і легкий, а так справжнісінький (І. Білик);
Її звали Наталею. Вона була маненька, їй було тільки сім років (Б. Грінченко);
Бабуся, було, скажуть: – І навіщо б ото я пташенятко мучив? Воно ж іще маненьке. Пусти його, не муч! (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)