манесенький
МАНЕ́СЕНЬКИЙ, а, е, розм.
Те саме, що мале́сенький.
Це була манесенька на зріст, тоненька, голубоока, з шапкою густих русявих кучерів на круглій голівці дівчинка (Л. Яновська);
Із манесеньких круглих шибочок напливало блакитне ранкове світло (Ю. Логвин);
– Манесеньку казочку! Про козу-дерезу! – Ого, ще й про козу-дерезу! Чого схотiв! (В. Винниченко);
Діти манесенькі кричали їй услід: – Бувай здорова! (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)