манишка
МАНИ́ШКА, и, ж.
1. Нагрудник, пришитий або пристебнутий до чоловічої сорочки.
Вийшов із кімнати сам хазяїн. Уже взутий, в галіфе і в сорочці спідній із манишкою на всі груди – чорним виноградом вишито (А. Головко);
Вийшов шпрехшталмейстер у чорному фраку з білою манишкою і прокричав гучним голосом початок вистави (В. Нестайко);
– Пані Кейржова, у пральні є кілька моїх комірців і манишок, викупіть їх, аби я мав у що вдягнутися, коли повернуся з військової служби (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);
// Нагрудник, що його носять під жакетом замість блузки, або вставка до жіночого плаття, блузки.
Ключовим елементом колекції стануть різноманітні ажурні манишки, використовувані як оригінальні аксесуари, які прикрашають і оживляють класичні сукні (із журн.).
2. розм. Велика біла пляма на грудях тварини.
В манишці білій, велетень котячий, Відлюдний і замислений мудрець, Поважно йде під столиками, наче Він тут господар, цар, верховний жрець (І. Качуровський);
Гарнесенька та звабливенька – у світі пінгвінів, звичайно. Чорна спина, коричнева манишка з переливом, білосніжно-еротичний живіт – картинка! (В. Чемерис);
У 1962 році, коли Черчиллю виповнилося 88 років, йому подарували рудого кота з білими лапами і манишкою (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)