манорія
МАНО́РІЯ, ї, ж., заст.
Манера.
– Це в його така вдача, така манорія. Він усе так жартує з усіма, кого зустріне, чи старого, чи молодого (І. Нечуй-Левицький);
Це був щупленький хлопчина з чорними кучерями, схожий, до речі, на кавказця, а проте яскраво виявлений француз із типовим ім'ям Франсуа і типовими маноріями замашного журналіста (В. Шкляр).
Словник української мови (СУМ-20)