1. Словник української мови у 20 томах

манорія

МАНО́РІЯ, ї, ж., заст.

Манера.

– Це в його така вдача, така манорія. Він усе так жартує з усіма, кого зустріне, чи старого, чи молодого (І. Нечуй-Левицький);

Це був щупленький хлопчина з чорними кучерями, схожий, до речі, на кавказця, а проте яскраво виявлений француз із типовим ім'ям Франсуа і типовими маноріями замашного журналіста (В. Шкляр).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. манорія — мано́рія іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. манорія — СПО́СІБ (спеціальна дія або система дій, яка дає можливість зробити, здійснити що-небудь), ЗА́СІБ, ПРИЙО́М, ЛАД з прийм. на та означ., ЧИН в оруд. в. з означ., РОБ в оруд. в. з означ., ЗРАЗОК, КШТАЛТ, НА́ПАД розм., МО́ДУС книжн. Словник синонімів української мови
  3. манорія — МАНО́РІЯ, ї, ж., заст. Манера. — Це в його така вдача, така манорія. Він усе так жартує з усіма, кого зустріне, чи старого, чи молодого (Н.-Лев., V, 1966, 395). Словник української мови в 11 томах