маноріальний

МАНОРІА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який стосується правових відносин феодала та селянина.

Маноріальний суд (суд феодала), як правило, розглядав справи на підставі ордалії або поєдинку (з наук. літ.);

Королівська влада практично не втручалась до маноріального судочинства, визнавши виняткове право феодала на здійснення правосуддя на території його володінь (з наук.-попул. літ.);

Феодальне право регулювало відносини “сеньйор-васал”, а його підгалузь – маноральне (помісне) право – відносини “поміщик-селянин” в межах окремого маєтку (з навч. літ.).

2. Який здійснюється за допомогою рук (про спілкування глухонімих).

У процесі маноральної системи мовлення той, хто говорить, руками подає співрозмовнику допоміжні знаки, які допомагають глухому вловити важко помітну візуально різницю між дзвінкими і глухим (з навч. літ.).