1. Словник української мови у 20 томах

манор

МА́НОР, у, ч.

Феодальний маєток у середньовічній Англії.

Кожен манор, кожне графство і, можливо, навіть кожна вілла мали свої правові звичаї (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. манор — мано́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. манор — -у, ч. Феодальна вотчина у середньовічній Англії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. манор — ма́нор (англ. manor, від лат. maneo – залишаюсь, мешкаю) феодальний маєток у середньовічній Англії. Словник іншомовних слів Мельничука