маноцівник
МАНОЦІ́ВНИК, а, ч., заст.
Чарівник (у 1 знач.).
Запорожці маноцівники були, такії лицарі були – страшне діло! Оце розстелють бурку по воді, та сядуть по вуглах чотирі чоловіка, та й пливуть (Сл. Гр.);
Дід Маноцівник був дуже мудрий, і казали, що він навіть розуміє мову звірів та птахів і часто в лісі розмовляє з ними .. недарма його звали Маноцівник, тобто чарівник, чародій (В. Нестайко).
Словник української мови (СУМ-20)