мантилька
МАНТИ́ЛЬКА, и, ж., заст.
Зменш. до манти́лья 2.
Вбрана вона була в чорній сукні Бог зна колишньої моди і в чорній старосвітській мантильці (Леся Українка);
В хвіртку ввійшла дуже худа, дуже щупла, дуже білява молодичка в якійсь мантильці на плечах (В. Винниченко);
Дівчатка всі, – їх троє, – у коротеньких, в дірках, мантильках, що рук їм зовсім не прикривали (Василь Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)