Словник української мови у 20 томах

мантійний

МА́НТІ́ЙНИЙ, а, е.

Прикм. до ма́нтія 2, 3.

Двостулкові молюски пропускають щодоби через мантійну порожнину сотні літрів води (з наук. літ.);

Ранні погляди ґрунтувалися на тому, що гідротермальні рудоносні розчини мають мантійне походження (з наук. літ.);

Мантійні породи.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. мантійний — ма́нті́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. мантійний — -а, -е. Стос. до мантії Землі.  Великий тлумачний словник сучасної мови