мантія
МА́НТІЯ, ї, ж.
1. Довгий широкий одяг у вигляді плаща, що спадає до землі.
Обидві постаті були дуже схожі на черниць у широких мантіях та клобуках (І. Нечуй-Левицький);
Входять Судді в довгих мантіях. За ними несуть стіл, вкритий зеленим сукном (О. Бердник);
– Це головний режисер фестивалю! Він зараз повинен бути там, угорі! – .. вдався я до більш дипломатичного тону. Можливо, на них подіяла моя патріарша корона, можливо, мантія з горностаєвим хутром (Ю. Андрухович);
* Образно. – Життьові процеси не потребують романтичних мантій, правда, Валька? (Ю. Яновський).
2. зоол. Складка шкіри, що огортає тіло деяких безхребетних тварин.
У мантійній порожнині молюсків відсутні жорсткі утворення, крім черепашки, яку вистилає мантія (з наук. літ.);
У молюсок утворюється шкіряста складка – мантія, яка вкриває тулуб (з навч. літ.);
* У порівн. У ньому було щось, що споріднювало з Дарцею. Можливо, .. потяг до усамітнення за високими мурами. Не відкриватися нікому і ні за яких обставин. Як дві перлівниці, що нагулюють поміж рожевих мантій дивні перли (Любко Дереш).
3. геол. Оболонка земної кулі між її корою та ядром.
Карти поширеності елементів Марса дадуть змогу досліджувати склад кори і мантії (з наук. літ.);
Абсолютний рух пояснює взаємодію плити з нижніми шарами Землі (астеносферою і мантією) (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)