марабут

МАРАБУ́Т, МАРАБІ́Т, а, ч., іст.

Член мусульманського ордену дервішів у Північній Африці, що жили в укріплених населених пунктах-рибатах.

Дали йому марабути ще в пустелі цей порошок із якихось порхавок. Щоб він рану присипав, коли його ящір черконув пазуром по литці (Ю. Логвин).

Значення в інших словниках

1. марабут — марабу́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. марабут — -а, ч. Член мусульманського військово-релігійного ордену дервішів у Північній Африці, що жили в рибатах (укріплених населених пунктах).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. марабут — марабу́т, мурабі́т (франц. marabout, від араб. мурабіт – житель рибату) член мусульманського в ійськово-релігійного ордену дервішів у Північній Африці, що жили в рибатах (укріплених населених пунктах; звідси й назва).  Словник іншомовних слів Мельничука