марабут
МАРАБУ́Т, МАРАБІ́Т, а, ч., іст.
Член мусульманського ордену дервішів у Північній Африці, що жили в укріплених населених пунктах-рибатах.
Дали йому марабути ще в пустелі цей порошок із якихось порхавок. Щоб він рану присипав, коли його ящір черконув пазуром по литці (Ю. Логвин).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- марабут — марабу́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- марабут — -а, ч. Член мусульманського військово-релігійного ордену дервішів у Північній Африці, що жили в рибатах (укріплених населених пунктах). Великий тлумачний словник сучасної мови
- марабут — марабу́т, мурабі́т (франц. marabout, від араб. мурабіт – житель рибату) член мусульманського в ійськово-релігійного ордену дервішів у Північній Африці, що жили в рибатах (укріплених населених пунктах; звідси й назва). Словник іншомовних слів Мельничука