1. Орфографічний словник української мови

марабут

марабу́т

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. марабут — -а, ч. Член мусульманського військово-релігійного ордену дервішів у Північній Африці, що жили в рибатах (укріплених населених пунктах). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. марабут — МАРАБУ́Т, МАРАБІ́Т, а, ч., іст. Член мусульманського ордену дервішів у Північній Африці, що жили в укріплених населених пунктах-рибатах. Дали йому марабути ще в пустелі цей порошок із якихось порхавок. Щоб він рану присипав, коли його ящір черконув пазуром по литці (Ю. Логвин). Словник української мови у 20 томах
  3. марабут — марабу́т, мурабі́т (франц. marabout, від араб. мурабіт – житель рибату) член мусульманського в ійськово-релігійного ордену дервішів у Північній Африці, що жили в рибатах (укріплених населених пунктах; звідси й назва). Словник іншомовних слів Мельничука