марабут
марабу́т
-а, ч.
Член мусульманського військово-релігійного ордену дервішів у Північній Африці, що жили в рибатах (укріплених населених пунктах).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- марабут — марабу́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- марабут — МАРАБУ́Т, МАРАБІ́Т, а, ч., іст. Член мусульманського ордену дервішів у Північній Африці, що жили в укріплених населених пунктах-рибатах. Дали йому марабути ще в пустелі цей порошок із якихось порхавок. Щоб він рану присипав, коли його ящір черконув пазуром по литці (Ю. Логвин). Словник української мови у 20 томах
- марабут — марабу́т, мурабі́т (франц. marabout, від араб. мурабіт – житель рибату) член мусульманського в ійськово-релігійного ордену дервішів у Північній Африці, що жили в рибатах (укріплених населених пунктах; звідси й назва). Словник іншомовних слів Мельничука