марабу
МАРАБУ́, невідм., ч.
Великий тропічний птах родини лелекових із пишним пір'ям, що використовується для оздоблення головних уборів, одягу.
На покрівлі вовтузились величаві голошиї марабу (О. Ільченко);
На величезному баобабі виднілися гнізда поважних марабу, змощені з сухих гілочок (П. Соколовський, пер. з тв. Ж. Верна);
Цілком реально побачити 5–6-метрового крокодила, птаха марабу, безліч крабів, оленів, які виходять із джунглів на водопій (із журн.);
// Пір'я цього птаха.
Боа з марабу.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- марабу — марабу́ іменник чоловічого роду, істота птах Орфографічний словник української мови
- марабу — невідм., ч. Великий тропічний птах родини лелекових із пишним пір'ям, що використовується для оздоблення головних уборів, одягу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- марабу — марабу́ (франц. marabout, від араб. мурабіт – пустельник) рід птахів родини лелекових. Поширені в Африці. Великі птахи, корисні (поїдають трупи тварин). Словник іншомовних слів Мельничука
- марабу — вел. птах ряду лелекоподібних; в Африці та Пд.-Сх. Азії часто селиться поблизу людських осель; довж. бл. 160 см, розмах крил бл. 3 м; голова та шия голі, на шиї звисає горловий мішок (розширення стравоходу); живиться падлом та дрібними тваринами. Універсальний словник-енциклопедія
- марабу — МАРАБУ́, невідм., ч. Великий тропічний птах родини лелекових із пишним пір’ям, що використовується для оздоблення головних уборів, одягу. На покрівлі вовтузились величаві голошиї марабу (Ільч., Серце жде, 1939, 266). Словник української мови в 11 томах