1. Словник іншомовних слів Мельничука

марабу

марабу́

(франц. marabout, від араб. мурабіт – пустельник)

рід птахів родини лелекових. Поширені в Африці. Великі птахи, корисні (поїдають трупи тварин).

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. марабу — марабу́ іменник чоловічого роду, істота птах Орфографічний словник української мови
  2. марабу — невідм., ч. Великий тропічний птах родини лелекових із пишним пір'ям, що використовується для оздоблення головних уборів, одягу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. марабу — МАРАБУ́, невідм., ч. Великий тропічний птах родини лелекових із пишним пір'ям, що використовується для оздоблення головних уборів, одягу. На покрівлі вовтузились величаві голошиї марабу (О. Словник української мови у 20 томах
  4. марабу — вел. птах ряду лелекоподібних; в Африці та Пд.-Сх. Азії часто селиться поблизу людських осель; довж. бл. 160 см, розмах крил бл. 3 м; голова та шия голі, на шиї звисає горловий мішок (розширення стравоходу); живиться падлом та дрібними тваринами. Універсальний словник-енциклопедія
  5. марабу — МАРАБУ́, невідм., ч. Великий тропічний птах родини лелекових із пишним пір’ям, що використовується для оздоблення головних уборів, одягу. На покрівлі вовтузились величаві голошиї марабу (Ільч., Серце жде, 1939, 266). Словник української мови в 11 томах