марець
МА́РЕЦЬ, рця, ч., заст.
Березень.
Як настане марець, так замерзне під тином старець (Номис);
Був ранок 9 марця. Сонце пишно зiйшло i осяяло усю хатину (І. Нечуй-Левицький);
я було на кота насварилася. Старий волоцюга, шерсть вилазить, а марець прийде – спасу нема од того нявкоту (В. Лис);
* У порівн. – Твоя правда. – Не моя, а твоя, – відрізав чоловік-олень, настрій якого мінявся, як погода в марці (Г. Пагутяк).
Словник української мови (СУМ-20)