маржина
МАРЖИ́НА, и, ж., діал.
Худоба.
Тут дохід могла би давати маржина, але для того мусило б її бути багато – а де ж її одразу багато взяти? (Г. Хоткевич);
Орендар його опутав, Обдурив, як ту дитину, І по п'яному взяв в його Полонину і маржину (Б. Лепкий);
Того літа навчився я .. доїти овець і стригти ярок, зводити з маржини коросту й парші (М. Дочинець);
Виніс він по жмені куті маржині й челядині (І. Андрусяк).
Словник української мови (СУМ-20)