маржина
МАРЖИ́НА, и, ж., діал.
Худоба.
Тут дохід могла би давати маржина, але для того мусило б її бути багато – а де ж її одразу багато взяти? (Г. Хоткевич);
Орендар його опутав, Обдурив, як ту дитину, І по п'яному взяв в його Полонину і маржину (Б. Лепкий);
Того літа навчився я .. доїти овець і стригти ярок, зводити з маржини коросту й парші (М. Дочинець);
Виніс він по жмені куті маржині й челядині (І. Андрусяк).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- маржина — Маржи́на: — худоба [9;54;21;22;52;IV] маржина (22, 495) – “худоба”; [ІЦ-2006] Словник з творів Івана Франка
- маржина — маржи́на іменник жіночого роду худоба діал. Орфографічний словник української мови
- маржина — -и, ж., зах. Худоба. Великий тлумачний словник сучасної мови
- маржина — Гірше без маржини, як без дитини. Худоба є джерелом доходу для мешканців гір. Маржина—худоба. Приповідки або українсько-народня філософія
- маржина — ХУДО́БА збірн. (четвероногі сільськогосподарські свійські тварини), СКОТИ́НА, СКОТ, ХУДО́БИНА розм., ЖИВОТИ́НА розм.; ТОВА́Р, БИ́ДЛО розм., МАРЖИ́НА діал., МАРЖИ́НКА діал. (великі рогаті свійські тварини). Словник синонімів української мови
- маржина — МАРЖИ́НА, и, ж., діал. Худоба. — Маю всього одно паця [порося] й корівку, а отже би-м зараз на маржину побожив [забожився] (Март., Тв., 1954, 67); Зелені полонини, де чабани колись випасали маржину, стали місцем гарячих бойових сутичок (Скл., Карпати, II, 1954, 317). Словник української мови в 11 томах