маржина

ХУДО́БА збірн. (четвероногі сільськогосподарські свійські тварини), СКОТИ́НА, СКОТ, ХУДО́БИНА розм., ЖИВОТИ́НА розм.; ТОВА́Р, БИ́ДЛО розм., МАРЖИ́НА діал., МАРЖИ́НКА діал. (великі рогаті свійські тварини). Раз Андрійко, як і завше, пас худобу: пару конячок, корову та двоє телят (М. Коцюбинський); На цьому проклятому зіллі й коза — уся тітчина худоба — не пасеться (М. Стельмах); Скотина його знала; кожне озветься було до його приязно і поверне голову він же там часу не гає, а бере в хліві корм та і заложить обом волам і обом коровам (П. Куліш); А старости все своє та своє торочать: і скоту багато (у молодого), і воли, і корови, і коні (Грицько Григоренко); То ж багатир! Хата — горниця панська. І вівці, і воли, й усяка тобі худобина! (Г. Хоткевич); — Ми пригнали тобі їх цілий табун.. І збіжжя, і животину приставили (П. Панч); — Мені з гори все видко: як заганяють молодші товар, вівці, доять корови (І. Нечуй-Левицький); Хто з людей не встиг вихопитись на гору.., той попадає на роги і під ноги бидлові (Леся Українка); На кожнім подвір'ї гуцули в барвистім одязі поралися біля маржини (В. Гжицький).