маржина
МАРЖИ́НА, и, ж., діал. Худоба.
— Маю всього одно паця [порося] й корівку, а отже би-м зараз на маржину побожив [забожився] (Март., Тв., 1954, 67);
Зелені полонини, де чабани колись випасали маржину, стали місцем гарячих бойових сутичок (Скл., Карпати, II, 1954, 317).
Словник української мови (СУМ-11)