марище
МА́РИЩЕ, а, с.
Збільш. до мара́ 1.
Гетьте, марища! привиддя! Хворі сни! нічнії мрії! (Леся Українка);
Людина будиться зі сну, і найтемніші, найжахливіші марища ночі щезають (М. Зеров);
Для бідної молодої жінки несподіванка була страшніша від тих марищ, які може уявити собі мала самотня дитина в хаті (Т. Осьмачка);
* У порівн. Лише пастух загаявся: десь пiдгуляв або заснув у хмарi, що розляглась край неба, як чорне марище... (Василь Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)