марище
МА́РИ́ЩЕ, а, с. Збільш. до мара́ 1.
Гетьте, марища! привиддя! Хворі сни! нічнії мрії! (Л. Укр., IV, 1954, 192);
З-під верб одірвались і попливли проти місяця понад зрошеною травою марища — тіні (Вас., І, 1959, 130);
*У порівн. І тільки мертвий панський дім, Піднісшись на горбі стрімкім, Неначе марище страшне, Очима чорними зирне (Бажан, Роки, 1957, 234).
Словник української мови (СУМ-11)