марище
МА́РИЩЕ, а, с.
Збільш. до мара́ 1.
Гетьте, марища! привиддя! Хворі сни! нічнії мрії! (Леся Українка);
Людина будиться зі сну, і найтемніші, найжахливіші марища ночі щезають (М. Зеров);
Для бідної молодої жінки несподіванка була страшніша від тих марищ, які може уявити собі мала самотня дитина в хаті (Т. Осьмачка);
* У порівн. Лише пастух загаявся: десь пiдгуляв або заснув у хмарi, що розляглась край неба, як чорне марище... (Василь Шевчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- марище — ма́рище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- марище — див. привид Словник синонімів Вусика
- марище — -а, с. Збільш. до мара 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- марище — МА́РИ́ЩЕ, а, с. Збільш. до мара́ 1. Гетьте, марища! привиддя! Хворі сни! нічнії мрії! (Л. Укр., IV, 1954, 192); З-під верб одірвались і попливли проти місяця понад зрошеною травою марища — тіні (Вас., І, 1959, 130); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
- марище — Марище, -ща с. = мара. Словник української мови Грінченка