маркітант
МАРКІТА́НТ, а, ч.
При арміях XVIII–XIX ст. – особа, що торгувала харчами, напоями та дрібними предметами солдатського вжитку.
Навкруг шопи кипіли самовари, всередині порались маркітанти, дерли з нас по карбованцю за фунт цукру (Л. Старицька-Черняхівська);
Разом із військом у похід пішло превелике множество невійськового люду – візників, погоничів худоби, кухарів, маркітантів, цирульників... (В. Малик);
У перших лавах завжди йдуть воїни, які щиро вірять в ідею, а у останніх – мародери і маркітанти (Г. Пагутяк).
Словник української мови (СУМ-20)