марля
МА́РЛЯ, і, ж.
Тонка бавовняна тканина з рідко переплетених ниток, що використовується найчастіше як перев'язний матеріал.
Олександр Іванович тихенько підійшов до дитячого ліжка і крізь напнуту на бильцях марлю глянув на свого хлопчика (Б. Антоненко-Давидович);
Пішли назустріч [біженцям] санітарні машини, вози з перебинтованими чистою марлею людьми (В. Козаченко);
Стегно паленіло, наче там, під товщею марлі й вати, все ще довбали кістку тупим зазубреним долотом (Є. Доломан);
У несесері щось біліло, там справді виявився жмутик вати і невеличкий клаптик марлі (А. Кокотюха).
Словник української мови (СУМ-20)