мармуровий
МАРМУРО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до ма́рмур.
На синім морі стоїть камінь мармуровий (П. Чубинський);
Я пам'ятник собі поставив нетривалий – Не з міді гордої, не з мармурових брил (М. Рильський);
// Зробл. з мармуру або облицьований ним.
Найбільше розводився Хоцинський про князя, про те, який в його [нього] золотоверхий палац, які в тому палаці покої, зали з мармуровим помостом (І. Нечуй-Левицький);
Мармурові скрині над значними покійниками .. пообсипались та завалились від часу (М. Коцюбинський);
Лукії добре видно графський садок з білими мармуровими статуями (О. Донченко);
Щось таке пригадується: теплі моря, мармурові брами, гарячі камені, виткі рослини півдня, самотні вежі (Ю. Андрухович).
2. перен. Білий, гладкий, як мармур (про обличчя тощо).
На мармуровім чолі лежать не дитячі думи (М. Старицький);
Раптом у прочиненому вікні другого поверху .. вияснилось проти місяця мармурове обличчя Ярини (О. Ільченко);
І дружина – як мрія. Голубі очі, довге біле волосся, ноги мармурові, стрункі... ну й все інше... (О. Бердник);
// Який кольором, малюнком нагадує мармур.
Жерла прокурених труб підпирали мармурові хмари (М. Стельмах);
// Зробл. під мармур.
Мармурова палітурка.
Словник української мови (СУМ-20)