марнотратити
МАРНОТРА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, недок., що і без дод.
Нерозумно, без потреби витрачати гроші, майно тощо.
Самі володарі й не заглядали в свої маєтності, а марнотратили життя то в Варшаві, то в Кракові, а то й за кордоном, доручаючи управління маєтками губернаторам, уповноважуючи їх необмеженою владою для визиску більших прибутків (М. Старицький);
Розгнузданість, захланність і гордість, що йшли з багатств, опанували молодь: почали дерти, марнотратити, власне майно легковажити, чужого шукати (І. Крип'якевич);
Селяни скаржилися на високі податки, але водночас в корчмах марнотратили свої скромні доходи і заробітки (з рел.-церк. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)