марнотратець
МАРНОТРА́ТЕЦЬ, тця, ч.
Те саме, що марнотра́тник.
Її чоловік був пияк і марнотратець (О. Кобилянська);
* Образно. Рідний син, марнотратець молодості своєї і талантів, розтринькувач щирого золота, він і вухом не вів (І. Волошин);
Відповідаючи на запитання, чому гнівні, черевоугодники, любострасники, скнари і марнотратці караються не на споді ями, Віргілій пояснює, що вони менше винні, ніж насильники і обманщики (Є. Дроб'язко, пер. з тв. Данте);
[Шейлок:] Запросили Напевне не з любви, а для підхлібства. То я піду з ненависті, щоб їсти На кошт християнина-марнотратця (І. Франко, пер. з тв. В. Шекспіра).
Словник української мови (СУМ-20)