марудний
МАРУ́ДНИЙ, а, е.
1. Який вимагає багато часу та зусиль (про роботу, справу тощо); клопітливий (у 2 знач.).
Андрій успадкував від батька велику й щиру любов до людей, хай і марудної, але творчої праці (І. Багряний);
– Ну, а собі, – тут Лис присів. – Я б птахоферму попросив. Хоч справа це й марудна, З птахами он як трудно, Та дуже я люблю пташиний спів (П. Дорошко);
Праця дуже марудна: щоб виконати норму, треба працювати всі 8 годин, не відриваючись ні на мить (В. Стус);
// Повільний, неквапливий (про людину).
Марудний співробітник.
2. Який викликає нудьгу; нудний.
Бачила декого з професорів, одного (Срезневського) чула на публічній лекції, .. тільки лекція була дуже марудна (Леся Українка);
Життя люду марудне і брудне, і самі вони, як занехаяні кузьки, повзають безглуздо по землі (М. Івченко);
Нам було по п'ятнадцять років, і хоч книжки були ілюстровані, але ж заводитися з ними краще було десь на вільній волі, а не в цій марудній бібліотеці, де навіть весняний вітрець не міг розігнати мишачого запаху (Л. Первомайський);
// Набридливий.
[Марко:] Ну й марудна баба! Чорт сім пар постолів стоптав, поки пару підібрав (З. Мороз);
// Який довго триває, наводячи нудьгу.
Була це довга, марудна, несамовита зима (У. Самчук);
Марудна ніч ховалася від сірого світанку (Іван Ле);
Почалося марудне чекання. Як на зло зарядили дощi (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)