марудний
МАРУ́ДНИЙ, а, е.
1. Який вимагає багато часу та зусиль (про роботу, справу тощо); клопітливий (у 2 знач.).
Батько з сином беруться до марудної роботи "накладання основи": нитки з основи проволікаються крізь зубці в берді та крізь вічка в переборах і присилюються до верстата (Л. Укр., IV, 1954, 246);
— Ну, а собі, — тут Лис присів. — Я б птахоферму попросив. Хоч справа це й марудна, З птахами он як трудно, Та дуже я люблю пташиний спів (Дор., Літа.., 1957, 169);
// Повільний, неквапливий (про людину).
2. Який викликає нудьгу; нудний.
Бачила декого з професорів, одного (Срезневського) чула на публічній лекції, .. тільки лекція була дуже марудна (Л. Укр., V, 1956, 302);
Нам було по п’ятнадцять років, і хоч книжки були ілюстровані, але ж заводитися з ними краще було десь на вільній волі, а не в цій марудній бібліотеці, де навіть весняний вітрець не міг розігнати мишачого запаху (Перв., Невигадане життя, 1958, 35);
// Набридливий.
[Марко:] Ну й марудна баба! Чорт сім пар постолів стоптав, поки пару підібрав (Мороз, П’єси, 1959, 22);
// Який довго триває, наводячи нудьгу.
Марудна ніч ховалася від сірого світанку (Ле, Ю. Кудря, 1956, 253).
Словник української мови (СУМ-11)