маршалок
МАРША́ЛОК, лка, ч.
1. Голова сейму в Польщі.
Дивись: не гайдуки, не маршалки застилають у мене стіл. Доказали ми ляхам козацької слави: княгині їх тепер служать козакам за столом і не за столом! (П. Куліш);
У Семена Непийводи за цісаря Франца-Йосифа, а потім за маршалка Йосифа Пілсудського було аж два з половиною морги землі... (Остап Вишня);
– Як відомо панові, перед відкриттям сойму завжди буває урочиста меса. Потім маршалок попереднього сойму просить у короля дозволу .. обрати нового маршалка (З. Тулуб).
2. У Росії до 1917 р. – представник дворянства, якого обирали на губернських і повітових зборах і який керував становими справами дворянства; предводитель дворянства.
Пізніше підтримування фамільного престижу впало на обов'язок старшого брата письменникового, Андрія Квітку, многолітнього губернського маршалка (М. Зеров).
3. заст. Дворецький у польському поміщицькому домі.
За плечима у воєводи урочисто стояв його маршалок (Іван Ле);
Сьогодні взявся він виконувати роль Маршалка двірського (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
4. заст. Староста під час весілля.
Не дивуйтеся, маршалки, що коротенькі подарки (Сл. Б. Грінченка);
[Хор:] Оддай [келих] маршалку Через праве плече – Нехай він виллє, Нехай потече (І. Кочерга);
Пироги, загорнуті в хустку, приносила майбутній невістці напередодні вінчання мати молодого разом із батьком, маршалком та молодим (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)