мастика
МАСТИ́КА, и, ж.
1. Густа маса з жирами або смолами, що застосовується для вирівнювання поверхонь покриттів, підлог і т. ін., приклеювання покрівельних, ізоляційних, оздоблювальних матеріалів, зовнішнього обмазування, виготовлення невеликих виробів тощо.
Придивляйся тепер до стику, Не пізнаєш фанери тут! Це придумав таку мастику Науковий наш інститут (Л. Забашта);
Близько обіду заскочив Хіппі – приніс пістолета. Останній мені не сподобався: дуже важкий, липкий і смердить якоюсь мастикою (Любко Дереш).
2. Суміш із воску та фарби для натирання підлоги.
В усій тюрмі зробили генеральний ремонт, забілили всіх блощиць, змили весь піт, кров і сльози, замастили їх мастикою й воском... (І. Багряний);
Блищала натерта свіжою коричневою мастикою підлога (О. Шугай);
Було літо, бібліотека пахла фарбою і мастикою, якою було натерто підлогу (С. Жадан).
3. Ароматична смола деяких дерев, яку використовують для виготовлення лаків, солодощів, пахощів і т. ін.
Перед ними стоять високі корчаги з вином, амфори з парфумами й мастиками (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)