мастити
МАСТИ́ТИ, мащу́, ма́стиш, недок.
1. кого, що і без дод. Вкривати кого-, що-небудь шаром чогось жирного, рідкого.
Як віл пристане, так віз масти, а як кінь пристане, так ніж гостри (Номис);
Грицько й чоботи закурені пилом дістав, що вже з півроку висіли в коморі, і почав їх мастити добрим дьогтем проти огню (Ганна Барвінок);
Брала [відьма] з горщика .. Жир червоний і мастила Свому сину груди й ребра (Леся Українка);
Здіймав свою припорошілу скрипку З гвіздка іржавого вусатий Родіон, Смичок живицею мастив ретельно й кріпко (М. Рильський);
Люди сиділи й писали листи перед завтрашнім наступом, чистили й мастили зброю, пили чай (Ю. Яновський);
Удома я мріяла винайти чудесний спосіб, щоб каштани лишалися блискучими та гладенькими цілий рік. Я заливала їх водою, солила, мастила оливою, вазеліном. Але вони однаково тьмяніли (П. Загребельний);
// що. Мазати що-небудь рідким їстівним.
Мастити хліб олією;
Мастити медом корж.
2. що. Укривати шаром глини стіни хати тощо.
– Я ж її [хату] сама й мастила, й вигладжувала (М. Коцюбинський);
Майстри тешуть, а вчительки самі мастять стіни (В. Кучер);
Позбирались жінки до безумної Дарки Сторони, мастять їй хату зсередини і з вулиці (Є. Гуцало);
У п'ятницю Северина ніколи не прала, не золила, не причиняла тісто й не пекла хліб, не чесалася, не мила голову, не мастила припічок і не співала (М. Матіос).
3. кого, що, розм. Те саме, що забру́днювати 1; вимазувати (у 3 знач.).
Купи мені черевички, щоб я боса не ходила, щоб ніженьки не мастила (Сл. Б. Грінченка);
Кров з порізу мастила фотографію (А. Кокотюха).
4. перен., розм. Давати хабарі.
– Нині скрізь треба платити й мастити, щоб не бачити своїх дітей невільниками в багацьких та панських маєтках (П. Козланюк);
// Підлещуватися.
Він тепер побачив, що сила не в панських дітях, а в учителях, і на всякі лади мастив, щоб догодити як їм (Панас Мирний).
5. кого і без дод., перен., розм., рідко. Те саме, що би́ти 2.
– І-іх, як зловлю та почну мастити оцим пужалном. Бігме, поламаю на ньому (П. Козланюк).
◇ Ма́зати (масти́ти, нама́зувати і т. ін.) / нама́зати (зма́зати, намасти́ти, помасти́ти і т. ін.) [са́лом (сма́льцем)] п'я́ти (рідше п'я́тки) див. ма́зати;
(1) Масти́ти слова́ми – говорити (перев. нещиро) приємні речі; улещувати.
Як стали говорити, словами мастити, мусив же я з коня встати, горілки купити (Сл. Б. Грінченка);
(2) Слова́ми масти́ти:
а) улещувати;
б) спокушати, принаджувати.
Як стали говорити, словами мастити, мусив же я з коня встати, горілки купити (Сл. Б. Грінченка);
(3) Хоч ме́дом масти́ кого – як не догоджай комусь, усе безрезультатно; не задобрити.
Масти хлопа хоч медом, він вкусить, наче гадюка (М. Коцюбинський);
(4) Як (мов, ні́би і т. ін.) ме́дом (са́лом) по губа́х масти́ти (ма́зати) / мазну́ти:
а) (кого) хто-небудь радіє від чогось (перев. сказаного, почутого).
– Знайте, що жінки не терплять неуваги до себе. Кіндрата наче медом по губах мазнули (А. Іщук);
б) (перев. чиїх) говорити, висловлювати кому-небудь щось приємне, бажане (перев. нещиро).
– Чи дозволите? – і далі неначе салом по моїх губах мастить (Є. Гуцало);
в) (зі сл. казати, говорити і т. ін.) дуже лагідно або, навпаки, улесливо, нещиро.
Гарно, хитро баба каже, По губах мов медом маже (Л. Глібов);
Говорить Одарка, як медом мастить, що не слово – то медяник (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)