мастити

МАСТИ́ТИ, мащу́, ма́стиш, недок.

1. кого, що і без дод. Вкривати кого-, що-небудь шаром чогось жирного, рідкого.

Як віл пристане, так віз масти, а як кінь пристане, так ніж гостри (Номис);

Грицько й чоботи закурені пилом дістав, що вже з півроку висіли в коморі, і почав їх мастити добрим дьогтем проти огню (Ганна Барвінок);

Брала [відьма] з горщика .. Жир червоний і мастила Свому сину груди й ребра (Леся Українка);

Здіймав свою припорошілу скрипку З гвіздка іржавого вусатий Родіон, Смичок живицею мастив ретельно й кріпко (М. Рильський);

Люди сиділи й писали листи перед завтрашнім наступом, чистили й мастили зброю, пили чай (Ю. Яновський);

Удома я мріяла винайти чудесний спосіб, щоб каштани лишалися блискучими та гладенькими цілий рік. Я заливала їх водою, солила, мастила оливою, вазеліном. Але вони однаково тьмяніли (П. Загребельний);

// що. Мазати що-небудь рідким їстівним.

Мастити хліб олією;

Мастити медом корж.

2. що. Укривати шаром глини стіни хати тощо.

– Я ж її [хату] сама й мастила, й вигладжувала (М. Коцюбинський);

Майстри тешуть, а вчительки самі мастять стіни (В. Кучер);

Позбирались жінки до безумної Дарки Сторони, мастять їй хату зсередини і з вулиці (Є. Гуцало);

У п'ятницю Северина ніколи не прала, не золила, не причиняла тісто й не пекла хліб, не чесалася, не мила голову, не мастила припічок і не співала (М. Матіос).

3. кого, що, розм. Те саме, що забру́днювати 1; вимазувати (у 3 знач.).

Купи мені черевички, щоб я боса не ходила, щоб ніженьки не мастила (Сл. Б. Грінченка);

Кров з порізу мастила фотографію (А. Кокотюха).

4. перен., розм. Давати хабарі.

– Нині скрізь треба платити й мастити, щоб не бачити своїх дітей невільниками в багацьких та панських маєтках (П. Козланюк);

// Підлещуватися.

Він тепер побачив, що сила не в панських дітях, а в учителях, і на всякі лади мастив, щоб догодити як їм (Панас Мирний).

5. кого і без дод., перен., розм., рідко. Те саме, що би́ти 2.

– І-іх, як зловлю та почну мастити оцим пужалном. Бігме, поламаю на ньому (П. Козланюк).

◇ Ма́зати (масти́ти, нама́зувати і т. ін.) / нама́зати (зма́зати, намасти́ти, помасти́ти і т. ін.) [са́лом (сма́льцем)] п'я́ти (рідше п'я́тки) див. ма́зати;

(1) Масти́ти слова́ми – говорити (перев. нещиро) приємні речі; улещувати.

Як стали говорити, словами мастити, мусив же я з коня встати, горілки купити (Сл. Б. Грінченка);

(2) Слова́ми масти́ти:

а) улещувати;

б) спокушати, принаджувати.

Як стали говорити, словами мастити, мусив же я з коня встати, горілки купити (Сл. Б. Грінченка);

(3) Хоч ме́дом масти́ кого – як не догоджай комусь, усе безрезультатно; не задобрити.

Масти хлопа хоч медом, він вкусить, наче гадюка (М. Коцюбинський);

(4) Як (мов, ні́би і т. ін.) ме́дом (са́лом) по губа́х масти́ти (ма́зати) / мазну́ти:

а) (кого) хто-небудь радіє від чогось (перев. сказаного, почутого).

– Знайте, що жінки не терплять неуваги до себе. Кіндрата наче медом по губах мазнули (А. Іщук);

б) (перев. чиїх) говорити, висловлювати кому-небудь щось приємне, бажане (перев. нещиро).

– Чи дозволите? – і далі неначе салом по моїх губах мастить (Є. Гуцало);

в) (зі сл. казати, говорити і т. ін.) дуже лагідно або, навпаки, улесливо, нещиро.

Гарно, хитро баба каже, По губах мов медом маже (Л. Глібов);

Говорить Одарка, як медом мастить, що не слово – то медяник (Є. Гуцало).