1. Словник української мови в 11 томах

мастити

МАСТИ́ТИ, мащу́, ма́стиш, недок.

1. перех. і без додатка. Вкривати кого-, що-небудь шаром чогось жирного, рідкого.

Грицько й чоботи закурені пилом дістав, що вже з півроку висіли в коморі, і почав їх мастити добрим дьогтем проти огню (Барв., Опов.., 1902, 164);

Брала [відьма] з горщика.. Жир червоний і мастила Свому сину груди й ребра (Л. Укр., IV, 1954, 181);

Здіймав свою припорошілу скрипку З гвіздка іржавого вусатий Родіон, Смичок живицею мастив ретельно й кріпко (Рильський, Поеми, 1957, 234);

// Змазувати частини механізмів, колеса тощо.

Як віл пристане, так віз масти, а як кінь пристане, так ніж гостри (Номис, 1864, № 10215);

— Їздити на лобогрійках я їздив! Знаю, де мастити, як косу нагострити, як і коли скидати! (Вишня, І, 1956, 380);

Люди сиділи й писали листи перед завтрашнім наступом, чистили й мастили зброю, пили чай (Ю. Янов., II, 1954, 10).

2. перех. Мазати що-небудь рідким їстівним.

Мастити хліб олією; Мастити медом корж.

3. неперех., перен., розм. Давати хабарі.

— Нині скрізь треба платити й мастити, щоб не бачити своїх дітей невільниками в багацьких та панських маєтках (Козл., Ю. Крук, 1957, 345);

// Підлещуватися.

Він тепер побачив, що сила не в панських дітях, а в учителях, і на всякі лади мастив, щоб догодити як їм (Мирний, І, 1954, 153).

◊ Слова́ми масти́ти:

а) улещувати;

б) спокушати, принаджувати.

Як стали говорити, словами мастити, мусив же я з коня встати, горілки купити (Сл. Гр.).

4. перех. і без додатка. Укривати шаром глини стіни хати тощо.

— Я ж її [хату] сама й мастила, й вигладжувала (Коцюб., І, 1955, 123);

— Сів я на приспу. Ще небіжка мастила, а я глини тачками возив (Стеф., І, 1949, 14);

Майстри тешуть, а вчительки самі мастять стіни (Кучер, Дорога.., 1958, 198).

5. перех., розм. Те саме, що забру́днювати 1; вимазувати (у 3 знач.).

Купи мені черевички, щоб я боса не ходила, щоб ніженьки не мастила (Сл. Гр.).

6. перех. і без додатка, перен., розм., рідко. Те саме, що би́ти 2.

— І-іх, як зловлю та почну мастити оцим пужалном. Бігме, поламаю на ньому (Козл., Ю. Крук, 1950, 82).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мастити — масти́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. мастити — Змащувати, вимащувати, умащувати, змазувати, вимазувати, шмарувати, (хліб) мазати, намазувати; (хату) обмащувати; (брудом) бруднити, забруднювати, (лоєм) масльонити, маслити, (олією) оліїти; П. підплачувати, давати хабара, улещувати. Словник синонімів Караванського
  3. мастити — див. задобрювати; мазати Словник синонімів Вусика
  4. мастити — мащу, мастиш, недок. 1》 перех. і без додатка. Вкривати кого-, що-небудь шаром чогось жирного, рідкого. || Змазувати частини механізмів, колеса тощо. 2》 перех. Мазати що-небудь рідким їстівним. Мастити хліб олією. Мастити медом корж. 3》 неперех., перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мастити — МАСТИ́ТИ, мащу́, ма́стиш, недок. 1. кого, що і без дод. Вкривати кого-, що-небудь шаром чогось жирного, рідкого. Як віл пристане, так віз масти, а як кінь пристане, так ніж гостри (Номис); Грицько й чоботи закурені пилом дістав... Словник української мови у 20 томах
  6. мастити — масти́ти 1. намазувати (м, ср, ст) ◊ масти́ звідси забирайся геть (м, ср, ст)|| = гуляй звідси 2. бити (м, ср, ст) 3. давати хабар (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. мастити — Масти Федя медом, а Федь ще Федьом. Коли людині догоджають, але її поганих звичок не можна змінити. Немащене колесо скрипить. Про річ, яка погано доглядається. Не мастивши не поїдеш. Як не даси хабара, то й справи не мати меш. Хто мастить, той їде. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. мастити — ма́зати (масти́ти, нама́зувати і т. ін.) / нама́зати (намасти́ти, помасти́ти і т. ін.) са́лом п’я́ти (рідше п’я́тки). 1. Готуватися до втечі або втікати звідки-небудь. Фразеологічний словник української мови
  9. мастити — ЗАБРУДНИ́ТИ (зробити кого-, що-небудь брудним), ВИ́БРУДНИТИ, ЗАКАЛЯ́ТИ розм., ОБКАЛЯ́ТИ розм., ПОКАЛЯ́ТИ розм., СКАЛЯ́ТИ розм., ЗАМА́ЗАТИ розм., ВИ́МАЗАТИ розм., ПОМА́ЗАТИ розм., УБРА́ТИ (ВБРА́ТИ) розм., ЗАДРИ́ПАТИ розм., ЗАГИ́ДИТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  10. мастити — Масти́ти, мащу́, ма́стиш, ма́стять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. мастити — Мастити, мащу, -тиш гл. 1) Мазать, намазывать, смазывать масломъ и вообще маслянистымъ веществомъ, умащать. Хто мостить, тому віз не скрипить. Чуб. І. 280. Мастити голову. Мир. Пов. II. 73. Середа піст, не треба губи мастить. Ном. № 534. Словник української мови Грінченка